>

   
11.01.2021

Які підстави для позбавлення батьківських прав

Дитина - це найцінніший елемент нашого суспільства, та потребує до себе уваги, піклування та любові від батьків. Але, трапляється, на жаль, порушення в здійсненні батьками свого обов’язку щодо піклування та виховання дитини. І тоді в іншого з батьків виникає питання в позбавленні батьківських прав іншої сторони.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків
Але, для цього мають бути відповідні підстави. Питання позбавлення батьківських прав вирішує суд
Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, підставами позбавлення батьківських прав одного із батьків може бути:
1) мати або батько не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) якщо він/вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків — це коли вони не дбають про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.
3) жорстоко поводяться з дитиною - це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами, що обов’язково потрібно підтвердити медичним висновком;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, але для цього необхідно отримати вирок суду.
При чому, мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей.
Кожний випадок та факт невиконання обов’язків або протиправних дій має бути доведено та підтверджено відповідними доказами.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України, мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.