>

   
02.02.2021

Дитячий будинок сімейного типу як пріоритетна форма виховання в Україні

Фахівці служби у справах дітей адміністрації Центрального району розповідають про особливості функціонування дитячих будинків сімейного типу.
Сімейний кодекс України та Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлюють кілька форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:
• усиновлення;
• встановлення опіки чи піклування;
• прийомна сім'я;
• дитячий будинок сімейного типу;
• установи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Пріоритетними формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є сімейні форми, одна з яких – дитячий будинок сімейного типу!
Що таке дитячий будинок сімейного типу?
Дитячий будинок сімейного типу – це окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або самотньої особи, яка не перебуває в шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включно з рідними, у такій сім'ї не може перевищувати десяти осіб.
Особи, які створили дитячий будинок сімейного типу, отримують статус батьків-вихователів, а діти – статус вихованців.
На влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, в дитячий будинок сімейного типу потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
?Вимоги до батьків-вихователів
Відповідно до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26.04.2002, батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, які перебувають у шлюбі або одинока особа, яка не перебуває у шлюбі, які відповідають таким умовам:
Вік. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей у такий спосіб, щоб на час досягнення батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих ситуаціях дитячий будинок сімейного типу може працювати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більш ніж упродовж п'яти років.
Дохід. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути меншим від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
?Хто не може бути батьками-вихователями
Законодавством встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути батьками-вихователями, а саме:
• особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• особи, позбавлені батьківських прав;
• особи, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним; опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їхньої вини;
• особи, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей: інваліди I або II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду; особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства;
• особи, які перебувають на обліку або лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
• особи, які страждають від хвороб, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я;
• були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за скоєння інших злочинів;
• особи, з якими на спільній житлоплощі проживають члени сім'ї (зокрема малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, які мають психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильності до насильства; • особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;
• є іноземцями, крім ситуацій, коли іноземець є родичем дитини;
• є особами без громадянства.
За довідками та роз'ясненням звертайтеся за 37-56-69.