Наставництво як одна з форм виховання та соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Українці зможуть на державному рівні допомагати вихованцям інтернатів адаптуватись до самостійного життя, не оформлюючи опікунства і не укладаючи інших правових відносин.
8 вересня 2016 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». У законі, зокрема, окреслюють поняття «наставник» і «наставництво», визначають основні напрямки підготовки дітей до самостійного життя.
Згідно закону, наставник укладає угоду з інтернатним закладом, а служба у справах дітей моніторить процес дотримання прав і свобод дитини.
Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність. Кожен, хто має бажання та можливість – може стати другом дитині, яка позбавлена батьківського піклування: відвідувати її, проводити з нею дозвілля, допомагати із навчанням тощо.
Наставник це – повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя
Основною метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формування культурних і моральних цінностей.
Основними завданнями наставництва є:
– визначення та розвитку здібностей дитини, реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
– надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
– формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
– ознайомлення дитини з практиками суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
– сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості;
– формування у дитини навичок здорового способу життя.
Наставництво здійснюється в індивідуальній формі однією повнолітньою дієздатною особою над однією дитиною.
Хто може стати наставником?
Повнолітня дієздатна особа. Вища освіта необов’язкова, тому наставником може бути й студент. Важливо розуміти відповідальність, щиро хотіти спілкуватися з підопічним, поважати його, бути відкритим.
Якщо підопічний і наставник – однолітки, це не завадить їм проводити час з користю. Адже, незважаючи на однаковий вік, ти встиг здобути значно більше позитивного досвіду й практичних навичок, аніж дитина, яка живе в інтернаті. До того ж, одноліткам легше сформувати дружні стосунки, адже між ними менше бар’єрів (включно з віковим).
Перш ніж остаточно визначитися, варто зрозуміти, що наставництво – це довгострокові стосунки. Тому постав собі кілька запитань, перш ніж заповнювати анкету:
- Чи зможу я стабільно й постійно відвідувати дитину хоча б один раз на тиждень протягом року?
- Чи дозволить це стан мого здоров’я?
Які документи необхідні?
Далі необхідно зібрати пакет документів:
- довідку про несудимість;
- довідку про те, що ти не перебуваєш на обліку в наркологічному диспансері;
- довідку про пройдений медогляд.